Конго (Браззавіль) займає площу 342 000 квадратних кілометрів. Він розташований у центральній та західній Африці. Він прилягає до Конго (ДРК) та Анголи на сході та півдні, Центральної Африки та Камеруну на півночі, Габону на заході та Атлантичного океану на південному заході. Берегова лінія довжиною більше 150 кілометрів. На північному сході знаходиться рівнина на рівні 300 метрів над рівнем моря, яка є частиною басейну Конго, південь і північний захід - це плато, південний захід - прибережні низовини, а гори Майонгбе між плато і прибережними низовинами. У південній частині клімату є тропічний пасовище, а в центральній і північній частині - тропічний клімат дощових лісів з високою температурою та високою вологістю.

Огляд

Конго, повна назва Республіки Конго, займає площу 342 000 квадратних кілометрів. Він розташований у центральній та західній Африці, з Конго (Кіншаса) та Анголою на сході та півдні, Центральною Африкою та Камеруном на півночі, Габоном на заході та Атлантичним океаном на південному заході. Берегова лінія довжиною більше 150 кілометрів. На північному сході знаходиться рівнина висотою 300 метрів, яка є частиною басейну Конго; південь і північний захід - це плато висотою 500-1000 метрів; південний захід - прибережна низовина; між плато і прибережною низовиною - гора Майонгбе. Частина річки Конго (річка Заїр) та її притока Убангі є прикордонною річкою з Демократичною Республікою Конго. Притоки річки Конго на цій території включають річку Санга та річку Лікуала, а річка Куйлу входить у море поодинці. У південній частині клімату є тропічний пасовище, а в центральній і північній частині - тропічний клімат дощових лісів з високою температурою та високою вологістю.

Загальна чисельність населення Конго становить 4 мільйони (2004). Конго - багатоетнічна країна, в якій 56 національностей різного розміру. Найбільшою етнічною групою є Конго на півдні, на яку припадає близько 45% всього населення; на північ Мбохі - 16%; на Тайкай у центральній частині - 20%; і невелика кількість пігмеїв мешкала у незайманих лісах на півночі. Офіційна мова - французька. Національна мова - Конго, Монукутуба на півдні та Лінгала на півночі. Більше половини жителів країни вірять у первісні релігії, 26% - у католицизм, 10% - у християнство, 3% - у іслам.

Конго розділено на 10 провінцій, 6 муніципалітетів і 83 округи.

Наприкінці 13 століття та на початку 14 століття люди Банту заснували Королівство Конго у нижній течії річки Конго. З XV століття португальські, британські та французькі колоністи вторгувались один за одним. У 1884 р. Берлінська конференція визначила територію на схід від річки Конго бельгійською колонією, яка зараз є Заїром, а область на захід від неї - французькою колонією, яка зараз є Конго. У 1910 р. Франція окупувала Конго. У листопаді 1958 р. Вона стала автономною республікою, але залишилася у складі "французької громади". 15 серпня 1960 року Конго отримало повну незалежність і було названо Республікою Конго. 31 червня 1968 року країну було перейменовано в Народну Республіку Конго. У 1991 році було прийнято рішення змінити назву країни на Народну Республіку Конго на Республіку Конго, одночасно відновивши використання прапора та національного гімну незалежності.

Національний прапор: Він прямокутний із співвідношенням довжини до ширини 3: 2. Поверхня прапора складається із зеленого, жовтого та червоного. Лівий верхній - зелений, а нижній - червоний. Жовта стрічка проходить по діагоналі від лівого нижнього кута до правого верхнього. Зелений символізує лісові ресурси та надію на майбутнє, жовтий - чесність, толерантність та самооцінку, а червоний - пристрасть.

Республіка Конго багата на природні ресурси. Окрім нафти та деревини, вона також має велику кількість нерозвинених корисних копалин, таких як залізо (доведені запаси залізної руди 1 млрд. Т), калію, фосфору, цинку, свинцю, міді, марганцю, золоту, урану та алмазів. Запаси природного газу становлять 1 трлн куб. У Конго майже немає національної промисловості, сільське господарство відстале, їжа не є самодостатньою, а економіка взагалі відстала. Але з точки зору регіонів Південь кращий за Північ. Оскільки океанська залізниця від Пуент-Нуар до Браззавіля проходить південь Конго, відносно зручний транспорт сприяв економічному розвитку районів уздовж маршруту. Переробна та обробна промисловість Конго зосереджена в основному в трьох містах Пуент-Нуар, Браззавіль та Енкай на півдні.

Басейн річки Конго - друга за величиною зона тропічних лісів у світі після тропічних лісів Амазонки. Річка Конго також є другою за величиною річкою в Африці після річки Ніл. «Коридор» річки Конго є важливою туристичною визначною пам'яткою Центральної Африки. Він зображує природні та культурні ландшафти басейну річки Конго у барвисту картину. Вирушаючи на човні з Браззавіля, перше, що ви бачите, це острів Мбаму. Це піщаний бар, утворений багаторічним ударом річки Конго. Він затінений зеленими деревами, блакитними хвилями і дрібними хвилями, і мальовничий, що приваблює велику кількість поетів, Художники та іноземні туристи. Коли корабель проплив повз Маруку-Трезіо, він увійшов у знаменитий «коридор» річки Конго.