Туніс, повна назва Республіки Туніс, розташований у північній частині Африки та межує з Алжиром на заході. Він межує з Лівією на південному сході, Середземним морем на півночі та сході і виходить до Італії через протоку Туніс. Місцевість складна. На півночі він гірський, у центральних та західних областях - низини та тераси; на північному сході - прибережні рівнини, на півдні - пустелі. Найвища вершина - гора Шеанабі - 1544 метри над рівнем моря. Водна система на території слаборозвинена. Найбільша річка Маджерда має дренажну площу приблизно 24000 квадратних кілометрів. Північна частина має субтропічний середземноморський клімат. Центральна частина має тропічний пасовищний клімат. Південна частина має тропічний континентальний клімат пустелі. Серпень - найспекотніший місяць із середньодобовою температурою від 21 ° C до 33 ° C; січень - найхолодніший місяць із середньодобовою температурою від 6 ° C до 14 ° C. Країна поділена на 24 провінції з 254 округами та 240 муніципалітетами.

На початку 9 століття до нашої ери фінікійці заснували місто Карфаген на узбережжі Туніської затоки, яке згодом перетворилося на рабську державу. У 146 р. До н.е. вона стала частиною провінції Африки в Римській імперії. Його послідовно окупували вандали та візантійці у V - VI ст. Завоювана арабськими мусульманами в 703 р. Н. Е., Розпочалася арабізація. У 13 столітті династія Хафс створила потужну туніську державу. У 1574 році він став провінцією Турецької Османської імперії. У 1881 році вона стала захищеною територією Франції. Закон 1955 р. Був змушений погодитися на внутрішню автономію. Франція визнала незалежність Тунісу 20 березня 1956 року.

Національний прапор: Він прямокутний із співвідношенням довжини до ширини 3: 2. Поверхня прапора червона, з білим колом у центрі, діаметром близько половини ширини прапора, а в колі червоний півмісяць і червона п’ятикутна зірка. Історію національного прапора можна простежити ще до Османської імперії. Півмісяць та п’ятикутна зірка походять з Османської імперії, і зараз вони є символом Республіки Туніс та символом ісламських країн.

Населення становить 9 910 872 (на кінець квітня 2004 р.). Арабська мова є національною мовою, а французька зазвичай використовується. Іслам - це державна релігія, в основному сунітська; кілька людей вірять в католицизм та іудаїзм.

В економіці Тунісу переважає сільське господарство, але воно не є самодостатнім у продовольстві. У галузі переважають видобуток нафти та фосфатів, обробна та переробна промисловість. Туризм відносно розвинений і займає важливе місце в національній економіці. Основними ресурсами є фосфат, нафта, природний газ, залізо, алюміній, цинк та ін. Доведені запаси: 2 млрд. Т фосфату, 70 млн. Т нафти, 61,5 млрд. Куб. М природного газу, 25 млн. Т. Залізної руди. Промислова та гірнича промисловість включає переважно хімічну промисловість та видобуток нафти з використанням фосфату як сировини. Текстильна промисловість посідає перше місце у легкій промисловості, на неї припадає п’ята частина усіх промислових інвестицій. У країні 9 мільйонів гектарів ріллі та 5 мільйонів гектарів оброблюваних земель, з яких 7% - зрошувані. Туніс є основним виробником оливкової олії, на який припадає 4-9% всього світового виробництва оливкової олії, і це його основний експортний сільськогосподарський продукт. Туризм займає важливе місце в національній економіці.Туніс, Сус, Монастір, Бенджіао і Джерба ​​- це відомі туристичні райони, особливо відома стародавня столиця Карфаген, яка щороку приваблює сотні людей. Тисячі іноземних туристів роблять прибуток від туризму головним джерелом іноземної валюти в Тунісі.

Місто Туніс: Туніс, столиця Тунісу (Туніс), розташований у північно-східній частині Тунісу, з видом на Туніську затоку на південному узбережжі Середземного моря. Передмістя займають площу 1500 квадратних кілометрів з населенням 2,08 мільйона (2001). Це національний політичний, економічний, культурний центр та транспортний вузол.

У 1000 р. до н. е. фінікійці заснували місто Карфаген на узбережжі Тунісу і перетворились на історично відому рабську імперію Карфаген. Коли вона процвітала, Туніс став Карфагеном Приморське село на околиці міста. Місто Карфаген було спалено римлянами. У 698 році нашої ери губернатор Омаяд Номара наказав зруйнувати залишки стін і будівель Карфагена. На місці сучасного Тунісу разом з будівництвом порту та пристані було побудовано місто Медіна, і мешканці переїхали сюди. На той час це місто стало другим за величиною містом після Кайруана. Під час могутньої династії Хафс (1230-1574) офіційно була заснована столиця Тунісу, було побудовано будівництво палацу Бардо, розширено проект каналу Загуван-Карфаген, вода введена в палац і житлові райони, а також відремонтований арабський ринок. , Створення урядового району "Касба" та відповідний розвиток культури та мистецтва. Туніс став культурним центром регіону Магріб. Окупована французькими колоністами в 1937 році, Республіка Туніс була створена як столиця в 1957 році.

Міський район Тунісу складається із традиційного старого міста Медіни та нового європейського міста. Старе місто Медіна досі зберігає античний арабський східний колорит. Хоча стара міська стіна вже не існує, майже десять міських воріт все ще добре збереглися. Серед них Хаймен, що з'єднує старі та нові міста, та Сукамен, що з'єднує старе місто з передмістями. В районі "Касба" знаходиться офіс прем'єр-міністра та штаб правлячої партії. Нове місто, також відоме як "низьке місто", розташоване в низинній місцевості, що веде до моря в Медіні. Після 1881 року будівництво розпочалося під час французького колоніального панування. Жвавою і жвавою вулицею в центрі міста є проспект Бургіби, обсаджений деревами, книжковими павільйонами та квітковими кіосками, усеяними нею; східний кінець вулиці - це Площа Республіки, де стоїть бронзова статуя президента Бургіби; західний кінець - Майдан Незалежності, є Бронзова статуя Карла Дана, відомого древнього туніського історика. Недалеко на схід від центру міста знаходиться залізничний вокзал і морський порт; на півночі - парк Бельведер, мальовниче місце в місті. У північно-східному передмісті є відомі історичні місця Карфаген, місто Сіді-Бу-Саїд у вигляді традиційної національної архітектури, пляж Марса та порт Гулет, ворота до моря. Розкішний Президентський палац розташований на узбережжі Середземного моря, поруч із містом Катхаге. За 3 кілометри від західного передмістя знаходиться старовинний палац Бардо, в якому зараз знаходиться Національна асамблея та Національний музей Бардо. Північно-західне передмістя - це університетське містечко. Південне та південно-західне передмістя є промисловими районами. Знаменитий давньоримський акведук та акведук пройшли через сільськогосподарські райони західних передмість. Туніс має прекрасні пейзажі, приємний клімат і близькість до Європи, він часто стає центром міжнародних конференцій.